«Київ має розробити програму з розвитку гендерної срібної економіки та залучення старших людей до активного життя»: круглий стіл за участю наших експертів
«Київ має розробити програму з розвитку гендерної срібної економіки та залучення старших людей до активного життя»: круглий стіл за участю наших експертів

У срібному віці – хоч в бізнес-школу, хоч в АйТі

У Києві розвиватимуть програму соціалізації людей передпенсійного та пенсійного віку, щоб повернути їх на ринок праці і в активне життя

 Днями в Укрінформі відбувся круглий стіл на тему: «Гендерна срібна економіка для розвитку місцевої громади». Організатори ‒ управління з питань гендерної рівності Департаменту соціальної політики КМДА, Київський міський Палац ветеранів, ГО «Асоціація університетів третього віку «Клепсидра», ГО «Новий соціальний вектор» ‒ та запрошені гості обговорили питання розвитку сім᾽ї та материнства, проблеми працевлаштування і дискримінації українців категорії 50+. Виявляється, відправляти старших на моральну та фактичну пенсію – зарано, надто велика розкіш. Їх ще можна залучати до розвитку економіки (для цього цілі напрямки є), щоб була користь і суспільству, і їм. Авторам проєкту вдалося переконати у цьому депутатів Київради та захисти проект, який  буде реалізовуватися у місті Києві.

МАЮТЬ ВІЛЬНИЙ ЧАС ТА НАТХНЕННЯ

Як зазначила під час круглого столу Тетяна Гузенко, керівниця управління з питань гендерної рівності Департаменту соціальної політики КМДА, «нам  не  треба вигадувати велосипед, бо такі проекти в програми успішно реалізують мста країн ЄС та України. В італійському  міста Генуя перший Університет третього віку  відкрили у 1983 році. А в  березні затвердили міську програму «Громада відкритих можливостей для людей похилого віку Вінницької територіальної громади на 2021-2023 роки. Ще восени минулого року ГО «Асоціація університетів третього віку «Клепсидра» презентували на конкурсному відборі для надання фінансової підтримки з бюджету міста Києва проєкт «Гендерна срібна економіка». Його суть – не лише у соціальній підтримці. Це має бути також розвиток ринку праці для людей передпенсійного та пенсійного віку, формування нового економічного мислення. Бо у людей віком від 50 років повно свої вагомих конкурентоспроможних переваг (кваліфікація, навички, досвід) і гріх їх ігнорувати. Для початку проєктом планується охопити 150 жінок і 50 чоловіків срібного віку. «Ставимо собі за мету зробити термін «срібна економіка» таким звичайним, яким стали терміни «інклюзія», «дискримінація»», ‒ пояснює Тетяна Новицька, членкиня правління ГО «Асоціація університетів третього віку «Клепсидра», фасилітаторка, бізнес-тренерка.

За її словами, демографічна ситуація в Україні повторює європейський тренд – нині у нас вже понад 22% населення віком 60+ і прогнозується, що до 2025‒2030 років цей показник зросте до 27%.

«Це означає, що для цих людей ми можемо окремо виділяти як ринки послуг, товарів, так і окремі напрямки діяльності в місті, ‒ розповідає вона. – Сьогодні ринок товарів для людей 50+ у ЄС оцінюється у 4,7 млрд доларів США і до 2025 року, за прогнозом, зросте до 15 млрд». А раз так, то й у Києві можна, і слід збільшувати, економічну спроможність, звернувши увагу на срібні напрямки економіки», ‒ вважає Новицька.

Сегментів, які може охоплювати срібна економіка, насправді чимало: медіа, фінанси, соціальні проєкти… Можна концентруватися на створенні серіалів для людей старшого віку, окремих видах фітнесу для них, страхуванні цієї категорії, медичному і звичайному туризмі, косметичних товарах та послугах, доставці покупок додому тощо. «Наша програма буде націлена на те, щоб об’єднати людей, які цікавляться такими напрямками, ‒ анонсує пані Тетяна. – Сьогодні поки немає достатньо таких роботодавців, які б залучали працівників 50+ і пропонували їм гнучкі умови».

А дарма, вважає Анна Валенса, експертка з питань діалогу поколінь, фасилітаторка та бізнес-тренерка. «Якщо, наприклад, говорити про материнську роль, то для 50+ мами, у якої виростають діти, виникає синдром спустошеного гнізда. Ця внутрішня проблема є соціальною проблемою, а могла стати соціальним рішенням, ‒ говорить пані Анна. ‒ Тому що жінки срібного віку мають чимало переваг: вільний час і досить стабільне вихідне соціальне становище, щоб працювати (чого молодь зазвичай не має), вони психологічно виважені, неконфліктні, добросовісні та цінують місце роботи і стабільність. Готові вчитися та мають тенденцію піклування про оточення, що позитивно впливає на команду».

Актуальна тема сьогодення ‒ запобігання конфліктів поколінь. Є маса сучасних підходів, перш за все – діалог, діалогові практики, фасилітація, медіація.

«У кожній галузі можна задіяти нашу срібну жінку. Проблемою є неготовність до цього, застрягле у минулому мислення наших роботодавців, ‒ вважає Анна. – Але ринок дуже сильно змінився, навіть айті – така молода сфера – дуже потребує кадрів, і задача ринку праці – повернутися обличчям до людей старшого віку». Варто лише залучити жінок, які вже готові доєднатися до програм підтримки, і виявиться, що ця цільова аудиторія дуже вдячна – вона поверне вкладення у себе у геометричній прогресії.

СРІБНИЙ ЧАС ДЛЯ ЗАНЯТТЯ БІЗНЕСОМ

У міжнародній програмі з кількох проєктів, що вже зараз реалізується, є зокрема й проєкт бізнес-освіти 50+, розповідає засновник соціального підприємства «Університет третього віку «Європейський», бізнес-тренер з розвитку територій та малого і середнього підприємництва Віктор Тиркало. Він і розрахований на охоплення людей срібного віку. Точніше, аудиторію визначили від 44+.

«На базі ГО «Ліга розвитку науки» створили університет, основна задача якого – створювати реальні робочі місця для людей срібного віку через бізнес-освіту, виховуючи у них бізнес-компетенції, що дадуть можливість впевнено створювати мікропідприємства, ‒ пояснює задум він. ‒ Ми їм допомагаємо у написанні бізнес-планів, оформленні рахунків в банку і беремо їх на пожиттєве обслуговування у сферах маркетингу, бухгалтерії, юриспруденції, айті-підтримки».

В Україні на січень 2020 року нараховувалось вже 11,3 млн пенсіонерів, нагадує Тиркало. З них багато працюючих, але, на жаль, не за своїм, не за бажаним фахом. «Ми побачили, що цих людей об’єднує потреба в соціалізації, затребуваності, у додатковому сталому доході, ‒ говорить пан Віктор. – І срібний вік – це частина економіки, яку не можна відмітати, враховуючи, зокрема, кількість молоді, що від’їжджає за кордон». На думку засновника університету, давно час створити умови, щоб люди срібного віку могли отримати шанс на самозайнятість і підприємництво. Тому у його закладі слухачів навчають комп’ютерній грамотності, інформаційно-комунікативним технологіям, розповідають про різні фінансові інструменти та зручні онлайн-сервіси. «Далі – фінансова грамотність, кредити-позики. У нас є партнерські банки, де можна отримувати їх на особливих умовах, без відсотків», ‒ розповідає Тиркало. І коли тримісячні тренінги позаду, студенти під коучингом тренерів пишуть бізнес-плани, захищають їх і далі формуються ФОП і з ними співпрацюють як з підприємцями. «Звісно, з кожної групи 10‒15% стає підприємцями, а іншим не вдається. То ми створили підрозділ ‒ інститут старших консультантів ‒ щоб ділилися напрацюваннями», ‒ пояснює систему засновник університету.

Бізнес-освіта – добре, але ще не все. Також людей поважного віку збираються залучати до активного туризму, створювати клуби за вподобаннями, а головне – шукати способи допомогти оплачувати отримувані ними ресурси. «Всі, хто хоче донатити бізнес-освіту, можуть класти гроші на відкриті рахунки, ‒ повідомляє Тиркало. – Наш піврічний бюджет складає 385 тис грн. За мету поставили собі протягом 3 років підготувати 270 людей срібного віку в сфері підприємництва». Тож мешканці Києва можуть розраховувати на послуги бізнес-школи, проєктного офісу, що залучатиме донорські кошти, і коворкінг-центр, який буде обслуговувати бізнесменів, щоб кожен не мусив наймати бухгалтерів та маркетологів. Наразі вже 5 райдержадміністрацій Києва погодилися співпрацювати у цій сфері – активній підготовці завадила лише пандемія.

ЯКЩО ПРАЦЯ – ТО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА

Особлива потреба людей срібного віку – саме активна зайнятість, вважає Валентина Мельник, заступник директора Департаменту реалізації політики зайнятості Державного центру зайнятості. Хоча часто вони фізично вже не можуть лишатися у професіях, якими володіли раніше, і на тих же посадах.

«4 Індустріальна революція ставить під питання існування професій навіть для молоді, багато з них просто зникають і постає питання, чим займатися далі, ‒ пояснює експертка. – Тому потрібна система безперервного професійного навчання». При цьому особлива роль має відводитися кар’єрному консультуванню, і консультанти мають бути заточені саме під роботу з дорослими, наголошує пані Валентина. У Києві повинні існувати центри такого консультування, щоб кожен бажаючий міг дізнатися про професійні можливості, не лишався сам по собі, а міг звернутися до консультанта, що розробить алгоритм для руху вперед.

«Та навіть в рамках держслужби зайнятості для цього вже є досить непогані можливості – скажімо, програма сертифікатів на навчання для людей 45+. Держава виділяє кошти на отримання другої вищої освіти або безкоштовно вчить конкретним актуальним професіям», ‒ розповідає Мельник. ‒ Для людей такого віку важливо розуміти, що вони не лишись один на один з проблемою». Та й програми дуальної освіти можна було б застосувати до старшої категорії, було б бажання. «Враховуючи ситуацію на ринку праці, це було б доречно. Треба лише знайти роботодавців, які розуміли б, що можна і варто брати на роботу людей срібного віку», ‒ переконана вона.

Хоча не завжди тяжка праця – це те, чого прагнуть люди поважного віку і до чого треба їх штовхати, вважає Оксана Степанюк – керівниця ГО «Центр освіти «Університет третього віку», головчиня оргкомітету Міжнародного фестивалю літньої сеньйоріади «Спорт для всіх заради здоров’я». «З власного досвіду – люди за 60‒65 вже не хочуть працювати, а бажали б, щоб економіка працювала на них, всі сектори були налаштовані так, щоб вони почувалися комфортно у підсумку трудового життя, ‒ говорить вона. – Якщо залучати таких людей в економіку – то в інтелектуальні сфери». Пандемія наглядно продемонструвала, що виживають за будь-яких обставин саме інтелектуальні сектори економіки. «А люди срібного віку цілком для них підходять: фізичного здоров’я вже не вистачає, а інтелектуального ресурсу ще достатньо, ‒ пояснює вона. – Тобто, якщо залучати їх до праці – то не фізично, бо збереження здоров’я важливіше».

Відео:

Публікація сайту Укрінформ