На часі  зберегти найцінніший ресурс держави – людей
На часі  зберегти найцінніший ресурс держави – людей

Найважливіше завдання поточного моменту в умовах ведення Україною визвольної війни за незалежність  зберегти найцінніший ресурс держави – людей. Органи соціального захисту населення і соціальні служби  беруть на себе левову частку турбот про представників  вразливих категорій, таких як люди з особливими потребами похилого віку, внутрішньо переміщені особи, ветерани АТО і ООС.  Всі вони звертаються до фахівців із своїми болями, проблемами, бідами у надії  і з вірою на отримання допомоги.

Піклуватися про інших – шляхетна місія. Але робота з людьми завжди найважча. Працівники соціальної сфери більше за інших вразливі до емоційного та  професійного вигоряння. Адже мимоволі занурюючись у ситуацію людини, що звертається до них по допомогу, беруть  її близько до серця. Разом з тим, самі  соціальні службовці  на тепер також є безпосередніми учасниками  кризових подій у нашій державі, тож загальна біда відбивається і на них. Вони так само можуть переживати власні травми і втрати, а відтак і самі часом потребують допомоги. І в першу чергу психологічної.

   Піклуватися про  стійкість  їхнього емоційно-психологічного стану взялися фахівці-супервізори, яких за ініціативи Управління з питань ґендерної рівності КМДА та підтримки заступниці голови КМДА Марини Хонди об’єднала ГО «Новий соціальний вектор».

  • Ми застосовуємо світову практику зі створення груп  взаємопідтримки і самодопомоги та забезпечуємо їх ефективну діяльність, - пояснює коуч і супервізор Тетяна Новицька.- Групова рефлексія, в ході якої учасники щиро обмінюються думками щодо  своїх емоцій,  відчуттів, вирішення певних робочих моментів, складних професійних кейсів, допомагає їм суттєво покращити свій настрій, стає відповідним ресурсом для  успішного продовження ефективної професійної діяльності.

Обираючи спосіб надання професійної  психоемоційної допомоги, фахівці  вдалися саме до  супервізії, оскільки вона спрямована на забезпечення стандартів якості й підтримку соціальних працівників у їхній повсякденній діяльності. Така методика допомагає визначити особистісні якості, способи реагування, особливості поведінки та ціннісні орієнтації соціальних службовців, полегшує набуття ними теоретичних знань, умінь і їх адекватне використання у професійній практиці, запобігає професійному стресу та вигоранню.

Наразі триває процес розробки і впровадження системи супервізій в рамках пілотного проекту,тривалість якого передбачена до 3-4-місяців.   

  • Створення груп взаємопідтримки і самодопомоги, нових соціальних зв'язків потребує копіткої роботи, -  констатує Тетяна Новицька.-   Люди ще переживають травму  чи втрати житла,  чи звичних зв’язків на  роботі,  чи навіть рідних,  і неохоче йдуть на контакт. Але системна робота дає результат: залучаємо учасників груп до опрацювання рішень, спільно шукаємо нові ресурси для реінтеграції у нормальне життя у Києві, проводимо супервізії.

Переважна більшість працівників соціальної сфери – жінки та дівчата. Через війну  вони  перебувають в постійному стресі, мають підвищену тривожність та страх через відчуття небезпеки, невпевненість у майбутньому, втрату житла, засобів до існування. Це  суттєво вплинуло на традиційні суспільні порядки, відбувся перерозподіл сімейних ролей, змінилася роль жінки на ринку праці та в громадському житті. А зважаючи на те, що через відомі обставини  з Києва  в евакуацію виїхали  молоді мами з дітьми і на місці залишилися переважно старші жінки, більша частина яких вікової категорії 50+, саме вони складають основу соціальних служб міста, тож на них у першу чергу  і спрямовують свої зусилля супервізори.

Фахівці діють в рамках проекту «Майстеня оптимізму», який втілює ГО «Новий соціальний вектор». Загалом  «Майстерня оптимізму» впроваджується задля підтримки ментального здоров'я жінок і дівчат  шляхом проведення просвітницьких і культурних заходів, офлайн/онлайн навчань, творчих майстерень.

Проект направлено на створення мережі груп підтримки та взаємопідтримки шляхом розвитку можливостей та потенціалу різних верств населення, ефективної методики активізації життєвих та ментальних ресурсів жінок/дівчат різних цільових груп, охоплення максимальної цільової аудиторії з метою формування відповідальності за особисте життя через професійне надання консультування та підтримки, а також, подолання деструктивних наслідків пережитої жінками/дівчатами психотравмуючої  внаслідок війни ситуації.

  • Нам тепер дуже потрібна така підтримка, ми переконалися у її дієвості та ефективності, - ділиться власними думками  учасниця групи, започаткованої у  одній із соціальних служб міста( з огляду на професійні стандарти супервізорів ми не називаємо тут конкретних імен та адрес) в рамках проекту «Майстерня оптимізму». -  Спочатку я дуже скептично поставилася до ідеї обговорювати свої острахи та болі у колі колежанок. Але згодом відчула, що це дає мені певну розраду. Особливо, коли у дружньому колі отримуєш добрі поради і знаходиш оптимальні рішення для своїх запитів. Адже коли ти бачиш, що  подібні почуття переживають   такі ж, як і ти, жінки, люди з твого оточення, з якими співпрацюєш щодня, то стає  легше разом  долати всі негаразди сьогодення. Ми дуже вдячні організаторам цього проекту. Адже він реально додає нам оптимізму, спонукає з надією дивитися у завтрашній день.   

Системна робота у цій царині  стала  можливою завдяки проєкту "Майстерня оптимізму", що виконує Новий Соціальний Вектор за підтримки Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund.